Останні новини

Зворотній зв'язок

Click on the image to change it

simpleForm2
Новая программа снижения веса от Фаберлик.
Неженское оружие.
шаблоны для joomla 3
Шаблоны Joomla на freejoomlatemp.ru

Благодарим участников за проявленную выдержку и стремление постоянно поддерживать себя в профессиональной форме.

Отдельная благодарность Центру специальной подготовки «Артан Центр», за предоставленный полигон и тир для проведения тренинга, а также квалифицированный инструкторский состав.

Їм відчиняють двері авто лише після того, як будуть впевнені-навколо беспечно. Їх супроводжують на офіційні заходи і тоді, коли вони захочуть прогулятися ринком у вихідні. Їхнє життя майже не їхне. Всюди за ними стежать десятки очей. Навряд чи зараз можна уявити олігарха, релігійного діяча, зірку шоу-бізнесу без такого супроводження. Чоловіки у костюмах і з гарнітурою у вусі завжди поруч.

Для більшості людей бодігарди - це кремезні чоловіки, які всюди ходять за клієнтами. Але виявляється справжні профі зовсім інші.

Переваги членства в «Професійному об’єднанні особистих охоронців» :
Повний текст "Членство в Організації"


«Професійне об’єднання особистих охоронців» засновано фізичними особами на підставі гарантованого Конституцією України права на свободу об’єднання для спільних дій по задоволенню інтересів громадян, залученню їх до активної участі в роботі по розбудові правової держави, формуванню в Україні громадянського суспільства. ГО «Професійне об’єднання особистих охоронців» відкрите для всіх особистих охоронців, співробітників апарату безпеки, керівників охоронних підприємств, керівників підрозділів охорони, юристів, керівників холдингів, корпорацій, компаній  України незалежно від їх політичних поглядів, фахової спеціалізації, відомчої належності та форми власності підприємств, установ і організацій, в яких вони працюють, а також для колишніх працівників, ветеранів і тих хто здобуває професію.

Що надає членство в ГО «Професійне об’єднання особистих охоронців»:

-          Спілкування та обмін досвідом з колегами-членами ГО;
-          Отримання інформаційної та юридичної підтримки від ГО;
-          Обмін досвідом і просування технологій і напрацювань в сфері безпеки;
-          Можливість долучитись до участі в громадських радах при органах виконавчої влади України, в соціальних проектах ГО;
-          Захист порушених прав та інтересів членів ГО;
-          Інформаційна підтримка (включення до реєстру особистих охоронців, допомога в складанні резюме українською та англійською мовою, публікація вакансій та т.і.);
-          Допомога у працевлаштуванні;
-          Допомога в кризовій ситуації (консультування, інформування…);
-          Систематичне підвищення кваліфікації;
-          Особистісний розвиток (або участь в різних курсах і семінарах на пільгових засадах);
-          Дисконтні програми для членів ГО;

Керівникам державних підприємств, установ, організацій,  суб’єктів господарювання територіальних громад, головам тендерних комітетів, керівникам охоронних підприємств.

Повний текст документу

Тема общественных организаций в сфере личной безопасности будет поднята в рамках конференции "#Телохранитель-2017" соответствующим докладом:

• Общественная организация как платформа изменений в сфере личной безопасности

Докладчик: Кончаковский Олег. Глава наблюдательного совета Общественной организации "Профессиональное объединение телохранителей".

Уважаемые коллеги!

Сообщаем Вам, что состоялась рабочая встреча по Теме «Право на владение короткоствольным нарезным оружием для телохранителя. Законодательные инициативы» с Адвокатским объединением «Головань и партнеры» - адвокатами Ефименко Владимиром и Черным Иваном.

На встрече обсуждались следующие вопросы:

  1. Приобретение, хранение и применение короткоствольного нарезного оружия.
  2. Законы Украины. Законодательные акты и постановление.
  3. Законопроект «О гражданском оружие и боеприпасы».
  4. Внесение изменение в Закон Украины «Об охранной деятельности» (взаимодействие с органами внутренних дел и право на короткоствольное полуавтоматическое нарезное огнестрельное оружие).

Выслушав все доводы, аргументы, рекомендации, Общественная организация «Профессиональное объединение телохранителей» совместно с Адвокатским объединением «Головань и партнеры», приняли решение о совместной работе по внесению дополнения в Закон Украины «Об охранной деятельности» (нового Раздела «Охорона фізичних осіб»), разработка Проекта Инструкции «О порядке приобретения, хранения, регистрации, использования огнестрельного оружия и боеприпасов к оружию телохранителями» и создание методических рекомендаций по действию телохранителя при применении физической силы, спецсредств и оружия.

Шановні колеги!

Повідомляємо що сьогодні о 18.00 в Національному центрі ділового та культурного співробітництва «Український Дім», представники Громадської організації беруть участь в конференції з питань права на збройний захист «Зброя – твоє право. Захист – твій обов’язок». На конференції будуть обговорені питання актуальності прийняття закону про зброю, реальна підтримка населенням даного законопроекту, наслідки прийняття а також способи просування ідеї прийняття відповідного закону. По завершенню конференції відбудеться написання резолюції - звернення до всіх обласних та міських рад з пропозицією звернутися до керівництва країни щодо прискорення розгляду та ухвалення закону “Про цивільну зброю і боєприпаси” (№ 1135-1).

Уважаемые коллеги!

30 января в 14:00 состоится встреча рабочей группы Общественной организации с представителями Страховой компании «PZU».

Тема встречи» «Страхование жизни и здоровья телохранителей при выполнении функциональных обязанностей».

Приглашаем всех желающих принять участие, по адресу: г. Киев, ул. Машиностроительная, 35 А., (учебный класс ЦСП «Артан Центр»).

Уважаемые коллеги!

В связи с интенсивным обсуждением темы связанной с приобретением, владением и применением нарезного короткоствольного оружия телохранителями при выполнении ими обязанностями, Общественной организации «Профессиональное объединение телохранителей» инициировала рабочую встречу с адвокатом Ефименко Владимиром Викторовичем (автора статьи «Каламутні води ринку зброї в Україні»).

Тема встречи – «Право на владение короткоствольным нарезным оружием для телохранителя. Законодательные инициативы».

Встреча запанирована на следующую неделю, в лекционном зале ЦСП «Артан Центр» (г. Киев, ул. Машиностраительная 35 А».

 Дата и время проведение встречи будет сообщено дополнительно.

Благодарим наших коллег, за практическую помощь в организации данной встречи.

Приглашаем всех желающих принять участие в данной встрече и обсуждению интересующих вопросов.

Оригінальна версія статті на сайті Українська Правда

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Стаття 27 Конституції України

Начебто все зрозуміло: за Конституцією, твоє життя має захищати держава; а якщо, наприклад, раптом держави поруч не виявиться, то ти сам теж можеш захистити як своє життя й здоров'я, так життя і здоров'я інших людей.

Дуже добре написано. Проте який реальний шлях може обрати жертва, на яку здійснюється фізичний напад, для захисту свого життя – коли така загроза надходить від озброєного розбійника, хулігана, фізично сильнішого насильника або групи осіб? А який ефективний спосіб реалізації задекларованого Конституцією права на захист життя і здоров'я – у разі такого нападу на вулиці, в під'їзді, підворітті?

При уважному дослідженні законодавства України виявляється, що зіткнувшись віч-на-віч з озброєним розбійником, добропорядний і законослухняний громадянин, як правило, протистояти йому не може абсолютно. Адже жертва практично завжди не має при собі ефективного засобу самооборони, здатного вирівняти її шанси в протистоянні з озброєним правопорушником.

"Господь створив людей різними, а полковник Кольт зробив їх рівними". За легендою, саме ця фраза вибита на надгробку видатного зброяра. І хоча знаючі люди кажуть, що насправді такого напису немає, проте цей факт не позбавляє фразу своєї актуальності.

У переважній більшості добропорядні громадяни України не можуть придбати пістолет, який обліковано уповноваженими структурами, і ефективно використовувати його для захисту свого життя і здоров'я. Це наперед ставить їх у нерівне становище зі злочинцями та фактично свідчить про те, що держава більше турбується про життя і здоров'я особи, яка вчиняє злочинний замах на Ваше життя і здоров'я, ніж безпосередньо опікується Вашим життям.

З метою реального наповнення декларативної по суті 27-ї статті Конституції на розгляд президента 29 серпня 2015 року було подано гучну петицію. У ній пропонувалося внести зміни до цієї статті, доповнивши її положеннями про право громадян України на вільне володіння вогнепальною зброєю, включаючи короткоствольну нарізну, для захисту свого життя і здоров'я, житла і власності, життя і здоров'я інших людей.

Петицію підписали понад 36.000 громадян за дуже короткий термін – тобто вона майже одномоментно набрала потрібну для її розгляду кількість голосів громадян.

Однак, реакція президента України, країни, що воює, на законодавчі ініціативи, метою яких, крім іншого, було і законодавче врегулювання обігу зброї в Україні, – була, м'яко кажучи, не зовсім такою, як очікувалося.

Петро Олексійович не знайшов нічого кращого, як ініціювати засідання робочої групи Конституційної комісії з питань прав, свобод і обов'язків людини, де з самого початку пропозиції, викладені в петиції, банально забалакували – і таки здається, що забалакали.

На сьогодні результат від роботи цієї комісії майже нульовий.

Слід зазначити, що президент Порошенко все-таки опублікував своє ставлення до даного питання (правда – негативне), заявивши, що він "безумовно не підтримує тих, хто хоче ходити по вулицях з автоматичною зброєю, таким чином дестабілізуючи ситуацію в суспільстві".

Однак вказана петиція якраз і мала своєю метою, окрім іншого, – спонукати владу до врегулювання питання обігу вогнепальної зброї в Україні. Щоб люди з автоматичною зброєю на вулиці були поза законом і несли передбачену законом відповідальність.

Адже наразі в Україні є легальною будь-яка вогнепальна зброя.

Така позиція глави держави могла бути сформована на базі якогось незрозумілого та маніпулятивного опитування, відповідно до якого, нібито більше ніж 80% українців виступають проти вільного володіння і носіння вогнепальної зброї.

При цьому варто відзначити, що будучі власником нагородного пістолета, Петро Олексійович не вважав за можливе підтримати згадану вище громадянську ініціативу щодо врегулювання обігу зброї в країні та закріплення в Конституції права інших громадян на збройний захист. Цим він фактично позбавив "не нагороджених" можливості вільно володіти дієвим і ефективним засобом захисту свого життя і здоров'я.

Дещо дискримінаційний підхід, чи не так?

Довідка: громадяни Естонії, Латвії, Литви, Швейцарії, Чехії, Німеччини, Молдови мають право бути легальними власниками дієвого інструменту самооборони – короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, що істотно збільшує їх можливості щодо захисту свого життя, здоров'я і життя і здоров'я своїх близьких або інших осіб, яким загрожує небезпека.

Далі пропонуємо подивитися на цифри, надані Національною поліцією України на запит автора публікації.

Так ось, станом на 22 листопада 2016 року на обліку в Національній поліції зареєстровано 760.644 одиниці гладкоствольної мисливської, 143.370 одиниці нарізної мисливської зброї, а також 4708 одиниць нагородної зброї (хоча, як нам здається, кількість "нагородної зброї" в Україні істотно більше). 

До речі, як вам такий примірник "мисливської" вогнепальної зброї – McMillan TAC-50 A1-R2 кал. 50 BMG, який пропонується до продажу в зброярських магазинах України та який може бути придбаний громадянином України відповідно до існуючої процедури? 

Вдумайтеся, тільки облікованої мисливської зброї в країні зареєстровано 904.014 одиниць. Майже мільйон стволів. І це в країні з 40-мільйонним населенням. Такою кількістю зброї можна кілька разів озброїти армію України.

Крім цього, зброєю, зокрема короткоствольною нарізною, володіють співробітники правоохоронних органів, державної служби охорони, судді, прокурори, а також представники кримінального світу.

Але найцікавіше криється не в мисливській зброї, а в тому, проти чого фактично виступив Президент України – проти права громадян на вільне володіння вогнепальною зброєю, включаючи зброю самооборони.

Короткоствольна нарізна зброя, насправді, активно "реалізується" в Україні – але не для всіх. Тільки для наближених і обраних через суб'єктивний механізм відомчого нагородження певних осіб. Причому особи, найчастіше не мають ніякого відношення до відомства, яке нагороджує.

Так, в Україні станом на листопад 2016 року видано близько 4.708 одиниць нагородної зброї.

Наприклад, Олег Гладковський, отримав австрійський пістолет "Глок 19", підприємець Олег Калашников – Вальтер ПП. Дружина міністра інформаційної політики, ведуча "5-го каналу" Яна Конотоп отримала пістолет ПСМ. Т.в.о. керівника Держуправління Іван Куцик в 2015-му році отримав штурмову гвинтівку ФОРТ-224. Депутати Іван Винник та Віктор Кривенко були обдаровані пістолетами Макарова. Народний депутат Пашинський Сергій Володимирович не розлучається з "Глоком" і навіть застосував його нібито для самооборони.

Фактично маємо ситуацію, коли направо і наліво керівниками силових структур на власний розсуд роздаються штурмові гвинтівки Форт, пістолети ТТ, Глок, ПМ, Форт, Кольт, Наган, Стечкін.

Жодним чином не ставимо під сумнів те, що співвітчизники, які отримали вказану зброю, є гідними людьми, і деякі з них реально заслужили на таку нагороду. Але питання в тому, чому інші добропорядні громадяни України піддаються дискримінації.

Ситуація, що склалася за фактом, є прямим порушенням статті 24 Конституції, якою заборонено будь-яку дискримінацію за будь-якими ознаками. Адже сьогодні громадянин України, навіть якщо він багато років є дисциплінованим власником довгоствольної нарізної або гладкоствольної мисливської зброї, позбавлений права володіти короткоствольною нарізною зброєю.

Це істотно обмежує його право на захист свого життя і здоров'я в разі протиправного посягання – тобто реалізації права, гарантованого ст. 27 Конституції України.

Виникає обґрунтоване питання: чому одним, фактично довільно, можна мати короткоствольну нарізну зброю – а іншим за те ж саме загрожує кримінальна відповідальність за статтею 263 Кримінального кодексу? Чому діє дискримінаційний підхід в реалізації права на зброю? Чому не діє 24-та стаття Основного закону, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи, та є рівними перед законом?

Відповідь на ці питання єдина:

Держава та її представники-чиновники не довіряють своїм громадянам і зневажають їх основоположні права.

*   *   *

Окремо, у контексті освітлюваних в публікації питань, варто звернути увагу на якість національного законодавства України у частині регулювання обігу зброї.

Як вже згадувалося, у КК є стаття 263, яка встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів до неї, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

За логікою законодавця, дана стаття визначає міру відповідальності за операції з об'єктами цивільних прав, які обмежені в цивільному обороті, і для операцій, з якими необхідно отримати дозвіл, передбачений законом. З одного боку, усе начебто логічно. Однак з іншого – в Україні тільки в 2014-2015 роках за вказаною вище статтею було притягнуто до кримінальної відповідальності близько шести з половиною тисяч чоловік.

Існує декілька "але", які ставлять під сумнів законність винесених за статтею 263 КК України обвинувальних вироків за операції зі зброєю.

Вони полягають в тому, що кримінальна відповідальність настає лише в тому випадку, якщо носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів до неї, вибухових речовин або вибухових пристроїв – здійснюється без передбаченого законом дозволу.

Однак в Україні немає закону, який передбачає видачу подібних дозволів, або встановлює обов'язок громадян отримувати їх в органах влади.

І не треба посилатися на Кримінальний кодекс. Даний нормативний акт не встановлює обов'язку отримувати дозвіл на операції зі зброєю, а лише встановлює відповідальність за операції без дозволу – тобто, фактично встановлює санкцію за невиконання громадянином визначеного законом обов'язку.

Законом (стаття 178 Цивільного кодексу) визначено, що види об'єктів цивільних прав, вилучених з цивільного обороту, або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються виключно законом.

За Конституцією, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством – стаття 19. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом – стаття 41. При цьому, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, правовий режим власності – стаття 92.

Таким чином, з Конституції випливає, що правовий режим власності має визначатися законом. Аналогічна ситуація і з законом, який повинен встановлювати для громадянина обов'язок отримувати дозвіл на операції з вогнепальною зброєю і вилучати з цивільного обороту або обмежувати в ньому вогнепальну зброю.

Слід зазначити, що Цивільний кодекс визначає правовий режим власності. Так, зокрема, стаття 319 визначає, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При цьому, діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку встановленому законом.

Таким чином, згідно з установленим законом режимом власності на вогнепальну зброю, його власник має право на свій розсуд нею розпоряджатися, купувати або відчужувати відповідно до загальних норм Цивільного кодексу, які встановлюють порядок придбання або відчуження будь-яких об'єктів цивільних прав, за винятком тих, які вилучені з цивільного обороту (повна заборона) або обмежені в цивільному обігу (обіг за дозволом).

Повторимося, в Україні немає закону, який вилучає зброю, в тому числі короткоствольну нарізну, з цивільного обігу або обмежує її в обігу.

Резюмуємо: вогнепальна зброя, включаючи автомати та короткоствольну нарізну вогнепальну зброю – не є об'єктом цивільних прав, які обмежені в цивільному обігу чи вилучені з нього, оскільки в Україні немає відповідного закону.

Також жодним законом України не передбачено обов'язок громадянина отримувати будь-які дозволи на носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї.

Якщо законом не передбачено отримання таких дозволів, то на яких правових підставах тільки за два роки – 2014-2015 – до кримінальної відповідальності за першою частиною с263-ї статті Кримінального кодексу було притягнуто понад 6 тисяч осіб?!..

Фактично, виходячи з наявної логіки правоохоронних органів і судової системи, усіх власників нагородної вогнепальної зброї, які носять, зберігають, а деякі навіть і використовують її (стріляють у своїх виборців) без передбаченого на вчинення таких дій законом дозволу – теж необхідно притягати до кримінальної відповідальності.

Але чомусь цього не відбувається.

*   *   *

У Верховній Раді вже третій рік як пилиться проект закону "Про цивільну зброю і боєприпаси" №1135-1, який був підготовлений з метою законодавчого врегулювання в Україні цивільного обігу вогнепальної зброї, у тому числі й нагородної.

Проте внаслідок бездіяльності законодавців даний закон не прийнятий. І невідомо, чи буде прийнятий в найближчому майбутньому.

...А тим часом, громадяни України, за винятком невеликого кола обраних можновладцями власників нагородної зброї, продовжують залишатися практично беззахисними перед свавіллям вуличних бандитів.

Володимир Єфименко, адвокат, спеціально для УП

Оригінальна версія статті на сайті Українська Правда

Українцям у вільному доступі до зброї – зась, бо вони, мовляв, один одного перестріляють – це думка, яку вітчизняні можновладці озвучують роками. У той же час тисячі людей, далеких від армії та силових відомств, користуються вогнепальними "стволами", отриманими як нагорода від держави.

В принципі, питання щодо нагороди зброєю - кількістю таких відзнак і якістю нагороджуваних - могло би і не виникнути, якби не нахабство, з якою такі нагороди видаються і використовуються. Найперше обурює той факт, що тривалий час, з моменту, як Арсен Аваков очолив міністерство внутрішніх справ, ні журналісти, ні представники експертного середовища, ні громадські організації не могли дізнатися, кого саме він за цей час нагородив відзнакою «вогнепальна зброя».

Другий вельми неприємний момент – те, яким чином ця зброя використовується. Найяскравіший приклад – історія з народним депутатом від «Народного фронту» Сергієм Пашинським, який визнав, що стріляв під час нещодавньої дорожньої сварки у В’ячеслава Химикуса з нагородного пістолета «Глок».

Політики і зброя

Варто зазначити, що, згідно вітчизняного законодавства, повноваження видавати нагородну зброю мають голова держави, Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ і Служба Безпеки. Щодо порядку представлення до нагороди, то, на перший погляд, здається, що законодавчо це питання повністю врегульоване. Діють три Закони України: «Про державні нагороди», «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» і «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».

У статті 9 Закону «Про державні нагороди» мова йде про «Іменну вогнепальну зброю». Нею нагороджує Президент України. «Іменна вогнепальна зброя» – це завжди пістолет українського виробництва «Форт-12». Разом із відповідним посвідченням «Про державну нагороду» його вручають за особисті заслуги у забезпеченні обороноздатності України, недоторканості кордону, зміцненні національної безпеки держави тощо. Цю нагороду, здебільшого, отримують офіцери різних військових формувань та державні службовці з офіцерським званням. Це у теорії. На практиці випадки бувають різні. Наприклад, у минулому році Петро Порошенко нагородив «Іменною вогнепальною зброєю» президента Федерації Футболу України, головного тренера і дев'ятьох футболістів збірної України.

Втім, на такі прецеденти з боку Адміністрації президента зрідка хтось звертає увагу. Справа у тому, що саме таку державну нагороду видають нечасто: за словами юриста Віталія Коломійця, за весь час існування нагороди, видано близько 600 «Фортів» (у той час, як за інформацією Української Асоціації власників зброї, всього за 25 років в Україні було видано більше 40 тисяч нагородних стволів). Крім того, видача досить чітко регулюється законом і конкретним указом голови держави щодо отримувача нагороди.

"Нагороджують всіх підряд"

На жаль, про вогнепальну зброю як нагороду від силових відомств, цього не скажеш. Коломієць зазначає, що і Міністерство оборони, і Міністерство внутрішніх справ, у власній політиці щодо нагородної зброї керуються «Дисциплінарним статутом ЗСУ». Служба безпеки України також видала певні підзаконні акти на підставі цього документу.

Таким чином, теоретично, відомства мають нагороджувати зброєю «за багаторічну службу, зразкове виконання військового, службового та громадянського обов’язку, виявлені при цьому честь і доблесть». Однак, по факту, все відбувається не так: вони на власний розсуд вирішують, кого і за що відзначити нагородою. Ба більше, у тексті «Дисциплінарного статуту Збройних сил України» є буквально єдина фраза, під яку зазначені силові відомства «викручують» для себе додаткові повноваження щодо нагород. «Прописано, що за багаторічну службу, особливі досягнення та видатний прояв героїзму можуть бути нагороджені військовослужбовці та інші особи. Так от, під цю фразу «інші особи» понайприймали собі підзаконних актів, і тепер нагороджують всіх підряд», – пояснює юрист.

Теоретично, відомства мають нагороджувати зброєю
Теоретично, відомства мають нагороджувати зброєю «за багаторічну службу, зразкове виконання військового, службового та громадянського обов’язку, виявлені при цьому честь і доблесть» / УНІАН

Коломієць підкреслює, що у преамбулі до «Дисциплінарного статуту» значиться, що він регулює відносини в сфері проходження військової служби військовослужбовцями, заохочень і стягнень. Тобто окремого закону про те, що нагородна зброя може роздаватися цивільним особам, взагалі немає.

А оскільки немає закону, не дивно, що кількість цивільних осіб, які на сьогодні мають нагородну зброю, нікому достеменно не відома.

Звісно, формально, такі списки мають існувати. Адже разом із наданням нагородної зброї громадянину виписується дозвіл на її зберігання (що є найціннішими для отримувача такої винагороди – зазвичай, дозвіл на зберігання і використання нагородної вогнепальної зброї є пожиттєвим, довічним). За словами голови Української Асоціації власників зброї Георгія Учайкіна, для всіх відомств дозволи виписує МВС. «Тобто, всі дані зберігаються в МВС, але домогтися їх ми не можемо. До суду звертаємося, але на всі офіційні запити вони [МВС] не реагують, настільки вже знахабніли. Дуже старанно приховують, які там прізвища», – говорить він і додає, що серед нагороджених осіб можуть бути навіть люди із судимостями.

Експерт вважає, що за роки незалежності України «на руках» у громадян зібралося щонайменше від 40 до 50 тисяч нагородних стволів. І динаміка залишається приблизно постійною – декілька тисяч одиниць зброї видається щороку.

Учайкін переконаний, за кількістю виданої нагородної зброї серед силових відомств, безперечно, МВС – на першому місці. Нагадаємо, влітку минулого року міністр внутрішніх справ Арсен Аваков особисто визнав, що протягом перебування на цій посаді видав 1 200 нагородних пістолетів. Причому близько сотні стволів з рук міністра отримали «народні депутати минулого і теперішнього скликань».

Голова Української Асоціації власників зброї зауважує, що наразі нагородну зброю мають близько 90% парламентарів. Але, на його думку, більшість з народних обранців не мають елементарного розуміння, як слід поводитися зі зброєю…

На другому місці з видачі нагородної зброї – Міноборони. «Тому що генерал без чотирьох пістолетів, то не генерал», – із сарказмом зауважує Учайкін.

У свою чергу, СБУ у цьому питанні забирає «бронзу» з величезним відривом від попередніх відомств. Експерт пояснює це меншим особовим складом і більшою обережністю до таких речей.

Ринок нелегальних «нагород»

Втім, нагородна зброя у можновладців – це не найстрашніше.

Спеціалісти наголошують: серед десятків тисяч нагороджених є купа людей, які взагалі не мають ніякого відношення ані до законотворчості чи до державного будівництва, ані до героїчних вчинків, за які, теоретично, могли б отримати нагороду. «Це і серйозні бізнесмени, і мери міст, і чиновники високого рангу, і їхні помічники… Фактично, будь які «комерційні» проекти», – розповідає Учайкін.

Нагородна зброя у можновладців – це не найстрашніше / УНІАН
Нагородна зброя у можновладців – це не найстрашніше / УНІАН

Тобто, нагорода зброєю, на його переконання, це така собі відзнака наближених осіб. Або ж і взагалі така собі подяка за теперішню лояльність, або майбутню послугу. Як приклад – історія 2015 року, коли Міністр оборони Степан Полторак нагородив зброєю дружину Міністра інформаційної політики Юрія Стеця, ведучу «5 каналу» Яну Конотоп, бізнес-партнера Петра Порошенка Олега Гладковського (за сумісництвом – першого заступника секретаря РНБО), голову Вищого Адміністративного суду Олександра Нечитайла, голову Вищого господарського суду Богдана Львова, голову Вищого спеціалізованого суду та багатьох інших.

Не менш цікаво виглядає «нагородний список» міністра МВС Арсена Авакова. Тут, наприклад, і «нові лиця Майдану», які зайняли високі державні посади – від тодішнього віце-прем’єра Володимира Гройсмана і тодішнього очільника Нацбанку Степана Кубіва до тодішнього в.о. генпрокурора Олега Махніцького і тодішнього секретаря РНБО Андрія Парубія – і бізнесмени Олександр та В’ячеслав Константиновські, а трохи пізніше вже екс-голова Адміністрації Президента Борис Ложкін, екс-керівниця Мінфіну Наталія Яресько та очільниця НБУ Валерія Гонтарєва…

До речі, на відміну від «Іменної вогнепальної зброї» від президента, яка може бути тільки «Фортом-12», МВС, Міноборони і СБУ мають право нагороджувати вогнепальною зброєю вітчизняного або іноземного виробництва, у тому числі, зброєю невійськового призначення. Георгій Учайкін переконаний: вітчизняна зброя («Макаров» або «Форт-12») використовується тільки в тому випадку, якщо це просто символічний подарунок комусь із «потрібних» людей. У більшості випадків «нагородою» стають більш цікаві «Глок», ТТ, бувають навіть раритетні «Кольти» або «Вальтери» (або геть екзотичний кулемет «Максим», отриманий екс-прем’єром Арсенієм Яценюком).

Учайкін вважає, що дорога нагородна зброя – то є елементарні хабарі. «Наприклад, якщо хтось хоче придбати пістолет «Глок», то за такий пристрій, у середньому, платять близько 3 тисяч доларів. Тільки за пристрій. Сама процедура нагородження має свої ціни. Вони завжди коливалися, і доходило навіть до 50 тисяч доларів свого часу», – заявляє він.

Процедура «купівлі-продажу», за словами Георгія Учайкіна, виглядає, приблизно, наступним чином: якась особа хоче отримати нагородний пістолет (потішити власне его чи з якихось інших причин). Важливо, що вона не хоче ходити із вітчизняним «Фортом» чи пістолетом «Макарова». Маючи зв’язки, звертається до представників певних відомств і озвучує своє бажання. Там, в свою чергу, надають зазначеній особі можливість самостійно обрати та оплатити майбутню власну «нагороду».

Учайкін зауважує, що описаний прихований ринок короткоствольної нарізної вогнепальної зброї діє вже багато років, оскільки ця хабарницька «схема» прибуткова для силових відомств. «Звісно, частина всіх відкатів йде на гору. Я не можу сказати, на якому рівні, хто кому і як розподіляє гроші, але, безумовно, схема має потужне коріння і свою крону. Бо будь-яка риба починає гнити з голови. Все, що робиться, не може відбуватися без відома або без мовчазної згоди [керівників силових відомств]», – підкреслює експерт.

Стріляти без знань та розуміння

Спеціалісти розповідають, що 15-20 років тому нагородною зброєю були «травмати». Зараз у 99,9% випадків нагородна зброя стріляє справжніми металевими кулями.

Враховуючи це, найстрашнішим залишається навіть не стільки факт нагороди, скільки усвідомлення того, що врегулювання застосування відомчої нагороди цивільними особами повністю відсутнє. Як нагороджені цивільні особи мають зберігати нагородну зброю? Як застосовувати? Носити з собою чи не носити? На всі ці питання відповідей немає.

«Враховуючи це, ми керуємося загальним принципом свободи, закріпленої в статтях 19-23 Конституції України, які передбачають, що «все, що не заборонено – дозволено, у випадку, коли воно не стосується прав інших людей». Так от застосування зброї цивільними особами, які не мають відношення до відомства, стосується прав інших людей. Тому питання застосування відомчої нагородної зброї цивільними особами, оскільки воно не врегульоване, є незаконним», – пояснює юрист Віталій Коломієць.

В Україні нагорода зброєю, на переконання експерта, це така собі відзнака наближених осіб / УНІАН
В Україні нагорода зброєю, на переконання експерта, це така собі відзнака наближених осіб / УНІАН

У свою чергу, Учайкін підкреслює: зазвичай «нагородження» відбувається не лише всупереч законодавству, але і ринку вогнепальної зброї. За словами експерта, офіційний світовий зброярський ринок дуже прозорий. Існують відповідні квоти, логістика, куди може постачатися зброя, все розподілене. Якщо якась компанія порушує певні норми, то на неї можуть бути накладені суттєві штрафи і стягнення або обмежувальні санкції. «Тому велике питання, чи взагалі знають закордонні бренди, що їхні назви можуть з часом стати елементами гучних розслідувань», - говорить він.

Наприклад, якщо чиновник чи депутат, який, не маючи жодного стосунку до служби у правоохоронних органах, силових чи військових структурах, незрозумілим чином отримує пістолет «за багаторічну службу, виявлені при цьому честь і доблесть», а потім, порушуючи всі закони, нанесе комусь тяжкі тілесні ушкодження. «Хіба це колись не викличе запитання, як взагалі цей «Глок» опинився в Україні?» – підкреслює Учайкін.

Таким чином, на сьогодні нагородна зброя в Україні – не стільки відзнака, скільки ознака – привілейованості та наближеності до певних владних кіл. На жаль, це повністю компрометує первинну мету нагороди, знижуючи цінність навіть для тих, хто дійсно на неї заслуговує.

Ірина Шевченко

Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/society/1722856-zbroya-dlya-obranih.html

 

5482_p_23_img_0001

Досвідом та корисними порадами з цього питання діляться працівники правоохоронних органів, юристи і власники зброї зі стажем

Минулого разу ми розповідали про те, як отримати дозвіл на зброю. Сьогодні мова піде про умови, правові підстави та особливості її використання з метою самооборони

В Україні зараз немає спеціального закону, який регламентував би придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї. Адже жоден із законопроектів на цю тему, який останніми роками регулярно з’являвся в країні, так і не був ухвалений. Відтак носіння всіх видів вогнепальної та травматичної зброї регламентується лише нормативно-правовими актами МВС України. Що стосується безпосередньо використання зброї для самооборони, то, аби уникнути в майбутньому непорозуміння з законом, правоохоронці радять власникам легальної зброї спочатку уважно вивчити нормативно-правові акти, які визначають поняття «порядок її застосування» та «самооборона». Тож розберемося, що до чого.

 УМОВИ, ЗА ЯКИХ ЗБРОЯ Є ЗАСОБОМ САМООБОРОНИ

Дії, що становлять суспільну небезпеку, яка містить ознаки злочину або можливість його скоєння (посягання на власне чи інших осіб здоров’я та життя або на суспільний порядок і безпеку), можуть стати підставою для самооборони.

Тут існують три основні поняття: «самозахист», «необхідна оборона» та «крайня необхідність». Порушивши встановлені законом вимоги до них, власник зброї ризикує опинитися в ситуації, коли вона може спрацювати не проти нападника, а проти нього самого.

Отже, відповідно до ст. 19 Цивільного кодексу України самозахистом вважаються дії, спрямовані на відведення суспільно-небезпечного діяння. Такі дії повинні бути законними та не суперечити моральним засадам суспільства. Способи самозахисту повинні відповідати змісту законного права, яке порушено, характеру дій, якими його порушено, а також наслідкам, які були спричинені даним порушенням.

Відповідно до статті 36 Кримінального кодексу України, кожна людина має право на необхідну оборону свого життя незалежно від того, чи має вона можливість уникнути цього посягання (втекти, сховатися і т. п.), або звернутися до правоохоронних органів. Під необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту законних прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. При цьому юристи наголошують, що при застосуванні права на необхідну оборону потрібно враховувати заходи та обмеження, щоб не допустити їх перевищення, за які передбачено кримінальну відповідальність.

Так, перевищення меж необхідної оборони визнається у випадку заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Кримінальна ж відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Відповідальність за таке перевищення меж необхідної оборони передбачена статтями 118 і 124 КК України. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є злочином.

Власникам легальної зброї потрібно знати, що необхідною обороною визнається і не тягне за собою кримінальну відповідальність застосування зброї для захисту від нападу озброєної (будь-якою зброєю) особи, або нападу групи осіб (незалежно від їх озброєності), а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення. За таких обставин правомірним є заподіяння тому, хто посягає, будь-якої шкоди.

Дуже близькою до поняття «необхідна оборона» є «крайня необхідність» (ст. 39 КК України), при якій також можливе застосування засобів самооборони, у тому числі зброї. Це випадки, що безпосередньо загрожують особі чи її законним правам або іншим особам, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами. У такому випадку застосовується принцип «меншого зла»: заподіяна шкода має бути менша, ніж відвернена. Це той випадок, коли має місце конфлікт між двома правоохоронюваними інтересами, захистити один з яких можна, лише порушивши інший.

 ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ

Порядок застосування вогнепальної зброї військовослужбовцями Збройних Сил, Національної гвардії, Держкомкордону, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, підрозділів охорони Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, поліцейськими та посадовцями Держспецзв’язку визначається відповідними законодавчими актами України.

Крім того, порядок застосування вогнепальної зброї викладено у Положенні, затвердженому постановою КМУ від 12 жовтня 1992 року № 575 (зі змінами). Цим документом, зокрема, визначено, що перед застосуванням вогнепальної зброї особа повинна попередити про намір її застосування, крім випадків, коли її життю чи життю інших людей загрожує безпосередня небезпека.

Також варто знати, що при враженні нападаючого внаслідок застосування вогнепальної зброї, потрібно негайно викликати для пораненого швидку медичну допомогу, вжити заходів для забезпечення охорони місця події та сповістити поліцію про випадок застосування зброї.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи, а також по відношенню до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку чи з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх (крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю чи здоров’ю громадян, або збройного нападу чи збройного опору).

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТРАВМАТИЧНОЇ ЗБРОЇ

Власники пристроїв для відстрілу гумових набоїв повинні дотримуватись основних правил, що визначають порядок застосування вогнепальної зброї.

До особливостей використання травматичних пристроїв варто віднести:

заборону стріляти по живих цілях із відстаней, менших за дозволену технічними характеристиками пристрою, як правило до 3,5 м;

заборону стріляти в голову, шию, грудну клітину та область паху;

відносно малу дальність ефективної дії пристрою, як правило 5–7 м, що передбачає наявність у його власника певних навичок у поводженні зі зброєю.

 

Полный текст материала на сайте Народна Армія

Шановні Колеги!

Запрошуємо Вас прийняти участь в робочих групах Громадської організації «Професійне об’єднання особистих охоронців» за напрямками:
1. Розроблення Всеукраїнського єдиного реєстру особистих охоронців;
2. Ознайомлення та внесення змін до Проекту Закону «Про охорону осіб та майна»;
3. Внесення змін до Закону України „Про охоронну діяльність”
(щодо взаємодії з органами внутрішніх справ та права на короткоствольну напівавтоматичну нарізну вогнепальну зброю);
4. Створення та написання професійних стандартів та освітніх програм; 
5. Розроблення концепції професійного аудиту;
6. Розроблення проекту Договору (Контракту) на надання послуг;
7. Написання проектів учбових програм для особистих охоронців;
8. Написання кваліфікаційних вимоги для особистих охоронців;

Заявки бажаючих прийняти участь в роботі групи, приймаються до 25 грудня 2016р.
Телефони для зв’язку:  (066) 772 45 45, (096) 772 45 45
E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Повний текст статті Перші загальні збори Громадської організації «Професійне об’єднання особистих охоронців»

5 листопада 2016 року відбулись Перші загальні збори Громадської організації «Професійне об’єднання особистих охоронців».
На загальних зборах були присутні особисті охоронці, представники охоронних структур, керівники підрозділів особистої безпеки, інструктори навчальних закладів, ветерани УДО і ДСО, юристи та діячі громадських організацій.
Головуючій загальними зборами: Голова наглядової Ради - Кончаківський Олег Анатолійович.
Присутнім довели до відома про створення Громадської організації, загальне положення, цілі та мету, також розповіли про План роботи на 2017 рік.

На загальних зборах були обговорені основні проблеми в охоронній  галузі, які безпосередньо пов’язані послугами з особистої безпеки.
На сам перед, це:
-     відсутність законодавства, нормативних актів, які регламентують роботу особистого охоронця;
-    проблеми підготовки особистих охоронців, підвищення кваліфікації, то що;
-    відсутність професійного стандарту особистого охоронця;
-    недосконала учбова програма з підготовки особистих охоронців;
Загалом було розглянуто багато питань, які турбують особистих охоронців. Ось найгарячіші питання які обговорювалися:
-    страхування життя;
-     єдиний Договір (Контракт) для надання послуг з охорони фізичних осіб;
-    Всеукраїнський реєстр особистих охоронців;
-    професійний аудит;
-    підготовка та кваліфікація особистого охоронця;
-    ліцензування як вид охоронної послуги та індивідуальна ліцензія особистого охоронця ;
-    атестація інструкторів та учбових закладів;
-    заробітна плата (оплата за надання послуг);
-    критерії послуг та оцінка відповідності;

 

На зборах слухали доповідачів:

1. Голову Всеукраїнського Об’єднання Організацій роботодавців охоронної галузі «Федерація професіоналів безпеки» - Сидоренко Сергій Миколайович.
Тема доповіді: «Удосконалення державного та галузевого управління охоронної діяльності.»

2. Голову «Федерації охоронців Дніпровської області» - Бухановський Олександр Миколайович.
Тема доповіді: «Етика особистого охоронця»

3. Керівник охоронної компанії «Антикілер» - Зборщик Микола Валентинович.
Тема доповіді: «Стан справ на ринку послуг особистої безпеки в м. Одеса»

На засіданні зборів розглянули питання по діяльності Громадської організації:
-    вступ бажаючих до ГО;
-    членські внески;
-    створення робочих та тимчасових груп за напрямками;
-    розроблення єдиного реєстру особистого охоронця;
-    розроблення концепції професійного аудиту;
-    обрання представників ГО в регіонах;
Після підбиття підсумків загальних зборів ГО «Професійне об’єднання особистих охоронців» прийнято рішення:
Всі питання та рішення прийняти до уваги та діяти згідно Статуту.
На закінчення загальних зборів Громадської організації був підписаний Меморандум про співпрацю, між  Громадською організацією «Професійне об’єднання особистих охоронців» в особі Голови наглядової Ради Кончаківським О.А.  та Всеукраїнським Об’єднанням Організацій роботодавців охоронної галузі «Федерація професіоналів безпеки» в особі Голови організації Сидоренко С.М.